Всесвітню мережу утворюють мільйони веб-серверів мережі Інтернет,
розташованих по всьому світу. Веб-сервер є програмою, що запускається на
підключеному до мережі комп'ютері і використовує протокол HTTP для передачі
даних. У простому вигляді така програма отримує по мережі HTTP-запит на певний
ресурс, знаходить відповідний файл на локальному жорсткому диску і відправляє
його по мережі комп'ютеру, що запитав. Складніші веб-сервери здатні динамічно
формувати ресурси у відповідь на HTTP-запит. Для ідентифікації ресурсів (часто
файлів або їх частин) у Всесвітній павутині використовуються одноманітні
ідентифікатори ресурсів URI (англ. Uniform Resource Identifier). Для визначення
місцезнаходження ресурсів в мережі використовуються одноманітні локатори
ресурсів URL (англ. Uniform Resource Locator). Такі URL-локатори поєднують в
собі технологію ідентифікації URI і систему доменних імен DNS (англ. Domain
Name System) — доменне ім'я (або безпосередньо IP-адрес в числовому записі)
входить до складу URL для позначення комп'ютера (точніше — одного з його
мережевих інтерфейсів), який виконує код потрібного веб-сервера.
Для перегляду інформації, отриманої від веб-сервера, на клієнтському
комп'ютері застосовується спеціальна програма — веб-браузер. Основна функція
веб-сервера-браузера — відображення гипертекста.
Термін гіпертекст був введений Тедом Нельсоном в 1965 році для позначення
«тексту, що розгалужується або виконується, за запитом». Зазвичай гіпертекст -
це набір текстів, що містять вузли переходу від одного тексту до іншого. Це дозвляє обирати об'єкт або
послідовність читання. Загальновідомим і яскраво вираженим прикладом
гіпертексту є веб-сторінки — документи на HTML (гіпертекстовій мові розмітки),
розміщені в Мережі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий